Сайт автомобільної історії

ИМЗ-НАМИ-А50 "Белка"

Над ідеєю створити недорогий компактний автомобіль, який згодився б як транспортний засіб для інвалідів Великої Вітчизняної війни, так і для сімей з невеликим достатком, на початку 50-х років активно працювали на багатьох авто- і мотозаводах СРСР.
    На Ірбітському Мотоциклетному Заводі початківцем такого проекту виступив Замісник головного конструктора Федір Олександрович Реппих. Однодумці у нього знайшлись і в НАМІ, в результаті чого у 1955 році почав створюватись проект компактного автомобіля вагонної компоновки, яким займались Ю. А. Долматовський, В. А. Арямов, К. В. Зейванг, К. В. Корзинкін, А. Е. Оксентьєвич та інші.
    В. А. Арямовом ідея цього автомобіля спочатку характеризувалася як «формула 5х5» - 5 пасажирських місць, 500 кг сухого вантажу, контрольний розхід палива 5л/100 км, робочий об’єм двигуна 500 куб.см. і запас ходу 500 км. Але життя внесло в задумане свої корективи - був використаний мотоциклетний опозитний М-72 робочим об’ємом 750 куб.см і потужністю 23 к.с., що вже виготовлявся на той момент. При цьому, враховуючи заднє розташування двигуна, було застосовано примусове повітряне охолодження. Також були застосовані мотоциклетні гальма, але з гідравлічним приводом, підвіска коліс була незалежною. Коробка передач - модернізована триступінчата від автомобіля «Москвич-401» (тільки на перших трьох зразках; на двох пізніших використана оригінальна КПП).
    Габаритні розміри «Білки» - 3324х1500х1450мм, а колісна база – 1570мм. Маса машини була 640 кг. Максимальна швидкість «Білки» - 80 км/год.
    Найбільше уваги в цьому автомобілі привертав кузов вагонної компоновки із заднім розташуванням двигуна. Посадка в салон на передні сидіння здійснювалась через передню стінку, що відкидалася вперед разом з частиною даху і рульовою колонкою. Але така оригінальна деталь екстер’єру машини була також одною з головних її проблем - через негерметичність закривання цих дверей. Доступ до заднього сидіння був через єдині бокові двері, розташовані з правого боку автомобіля.

    Бажання якнайраціональніше використати внутрішній простір автомобіля призвело до необхідності розмістити переднє сидіння над передньою віссю (між нішами коліс), при цьому заднє двомісне сидіння розміщалось над заднім мостом. Щоб звільнити якомога більше простору для водія і пасажирів, на «Білці» були застосовані малогабаритні шини, розміром 5,00-10”, а конструкція колісних дисків була «позичена» у мотоколяски С-1Л.
    Назву «Білка» автомобіль отримав завдяки знаменитим хутровим ярмаркам, Що проводились в Ірбіті до революції. До речі, на одному з ескізів машини, навіть бокові повторювачі поворотів мали вигляд білки. Їх намалював художник Кобилинський.

    Автомобіль прибув з Ірбіта в Москву на випробування 16 листопада 1955 року - всього через півроку після початку робіт по його розробці. А вже у 1956 році Е. Молчановим був запропонований так званий сільськогосподарський варіант «Білки» зі спрощеним тентованим кузовом без дверей, відкидною рамкою лобового скла, запасним колесом на передній панелі та поруччям вздовж бортів. На цьому автомобілі сидіння не мали пружин – їх функції виконували натягнуті на каркас сидінь гумові стрічки. Пізніше була розроблена ще одна «сільська» модифікація «Білки» зі з’ємним пластиковим жорстким дахом. Габаритні розміри сільськогосподарської «Білки» - 3324х1460х1500мм, а споряджена маса – 575 кг. Максимальна швидкість цього варіанта – 76 км/год.

    Серійний випуск «Білки» планували саме на Ірбітському мотозаводі (який активно підтримував її розробку). Преса того часу часто згадувала про машину представляючи її ескізи, і вказувала планований об’єм випуску - до 20 тисяч машин на рік. Однак через ряд причин в серію автомобіль не ввійшов – перевагу віддали випуску ЗАЗ-965.
    Серед причин, що перешкодили постановці «Білки» на конвеєр, можна назвати наступні:
    1. Двигун. Порівняно з мотоциклом, умови роботи двигуна М-72 значно погіршились: споряджена маса зросла приблизно вдвічі, що призвело до погіршення теплового режиму, роботи двигуна і зниження його довговічності.

    2. Особливості конструкції. Через використання стандартного картера для двигуна, відстань від осі колінвалу до днища картера (глибина картера) - 184мм. Для мотоциклетної конструкції це не принципово, а на «Білці», з її маленькими колесами, двигун і головну передачу довелось значно підняти над дорогою, щоб отримати достатній дорожній просвіт. Результатом такого рішення стали надто великі кути роботи (до 12 градусів) карданних шарнірів півосей, що з’єднували головну передачу з колесами, при переміщенні колеса вниз.
    3. Виробничі потужності. ИМЗ був готовий виготовляти автомобіль в кількості не більше 20 000 одиниць за рік, чого зовсім недостатньо для масового автомобіля, яким його і бачили. Таким чином, потрібна була серйозна реконструкція виробництва (новий пресовий цех для штампування кузовних деталей, лінії для зварювання, лінії фарбування кузова та ін.), якої Мінавтопром тоді не міг собі дозволити через переоснащення приблизно в той же час заводів МЗМА, ГАЗ та ЗИЛ.